22 декабря 2012

Канівські нариси

22.12.2012 року

Присвячується всім учасникам творчої розвідки «Шевченківські голоси» по Черкащині в вересні 2012 року

21 декабря 2012

20 12.2012 года.

Я плачу.
Живу.
Распыляюсь.
Казню
Свои
Годы
И смысл…
Но в плахе
Своей, -
Возрождаюсь.
Молюсь,
И хватаюсь
За жизнь…
21 декабря 2012

20.12.2012 року

А завтра всі помруть,
А сонце буде,
І будуть на землі вітри гулять,
І буде ніч,
І буде день,
І будуть… мільярди душ пред Господом стоять,
І будуть всі молитися на вічність, -
Пригадувать молитви для буття,
Лише не буде нас, мільярдів грішних,
На цій планеті, де народилося життя.
21 декабря 2012

ПРОРОЧИЙ ГОЛОС


Сьогодні я собі ворожий,
Важкий і сам на дощ підхожий.
Чогось в житті для себе не спіймаю!
Тай дивне відчуття я маю:
Стою між добрим і поганим.
І ким, і чим я буду далі гнаним,
Чи варто інший прокладати крок,
Коли життя скрутилось в колобок?

Скрізь люди, як ліси дубові,
А голосу не чують вищої любові!
Довкола все стає так нічно...
Я знаю, вірю – це не буде вічно.
Чого найбільше серце хоче?
Вогню любові, - він життям клекоче.
Чого душі найперше треба?
Безмежної любові, глибшої від неба.

О, Боже, дай пророчий голос,
Вкажи любові вічний колос!
До нього я пройду шляхами,
Зрощу Землею чисті храми.
- Вогонь такий шукай по людях,
У них, як в тебе, серце б’ється в грудях,
А не найдеш ти серед них межі –
Ото і є любов безмежна для душі!

14.10-2006 р.
21 декабря 2012

У меня нет имени (авторське виконання)



Пісня у авторському виконанні поетеси, прозаїка, барда Світлани Баламут, учасниці регіонального літературно-мистецького об*єднання "Стожари" міста Ладижин. Автором слів та музики до пісні " У меня нет имени" є Світлана Баламут. Проживає автор в смт. Тростянець Вінницької області. Дебют пісні відбувся під час урочистостей з нагоди 11 річниці від створення літературно-мистецького об*єднання "Стожари", яку стожарівці відзначають традиційно в грудні місяці.
21 декабря 2012

Я хочу щастя мати ( авторське виконання)


Пісня у авторському виконанні поетеси, прозаїка, барда Світлани Баламут, учасниці регіонального літературно-мистецького об*єднання "Стожари" міста Ладижин. Автором слів та музики до пісні " Я хочу щастя мати" є Світлана Баламут. Проживає автор в смт. Тростянець Вінницької області. Дебют пісні відбувся під час урочистостей з нагоди 11 річниці від створення літературно-мистецького об*єднання "Стожари", яку стожарівці відзначають традиційно в грудні місяці.
18 декабря 2012

NOTA BENE


Собі помисліть при нагоді:
У Всесвіті ми хто -
Людина? Чадо у природі?
Ми є крупинка,
Без пари – соломинка,
В натурі сиротинка,
І в часі – решето!
А що таке душа створіння,
Якою є вона?
Чи справді долі є коріння?
Та в чому вічність?
Бо йде все в потойбічність –
Лишається луна!

Чи всі брати біологічні
Отут ми є Земні?
А може лиш брати фізичні?!
Де всіх до Бога,
Землею однонога,
Веде одна дорога
В поєднаній вині?
Тут слід гуртом поміркувати,
Оскільки не німі!
Уми свої полікувати,
Бо ми примхливі,
А в яві - геть брехливі,
То й душі у пітьмі!

А в що душа перетворила
Свій поцейбічний трон?
Едему вразила всі крила,
Зламала крони -
Природи заборони,
Отримавши прокльони
За власний вібріон!
Жахливі вибрики людини
Ще будуть не одні!
Прийдемо до такої днини,
Де лиш примара,
Діянь людських покара,
Життя прикрасять дні!

16.10-2010 р.
17 декабря 2012

УКРАЇНКИ ЯВНОЇ ПОРТРЕТ

Не відають віки, не знає день
Найкращих брів нічної темноти,
Про них співає світ тобі пісень –
Є твердженням, що українка ти!

В очах твоїх вирує неба зір,
Що поглядом весни йде з висоти
Божественною музикою лір –
Твердить одне, що українка ти!

Як сонце на зорі – вуста твої,
Тонкого кольору троянд льоти,
Живої форми серця губ краї –
Є рисою, що українка ти!

Богиня серед всіх жінок землі,
Що храмом береже свої порти…
Тебе шанують люди не малі –
Позначує, що українка ти!

Тобі цілують руки – світ так звик,
До тебе вистеляють і мости,
І те, що маєш мову, не язик –
Є доказом, що українка ти!

Прекрасна врода тіла і душі,
Портретом явним вилилась в світи,
Де жінка, материнство без межі –
Є поняттям, що українка ти!

19.08-2012 р.
14 декабря 2012

едемських сторічних земель

едемських сторічних земель
безземельних колгоспників
з кайлом в руках
і з «совком» в головах…
не можем знайти
далеко іти?..
в принишклих обіймах
стрічають жнива
ні зернинки-краплинки і проса
земля стоголоса
не дала
віддала панам комуністам
з серпом і намистом
п-п- підприємцям
партійним взаємцям
тепер їх багато
на вибір і хату
запалять
своїм помаранчевим ксивим
УПАдівським полум’ям слави
…так…так… вчімо з люлі
щоб діти почули
а потім відчули
конформність в роботі
профспілки на зльоті
на захисті «мощей»
директорських клятих
літеранів вшановують
пам'ять дарують
світи і квартири
щоб писки закрили
за зброю не взялись
державні пройдисвіти
сором створили
кастетні обличчя
зім’яті узбіччя
ущент спаплюжені
наші роки
коли ми були молоді
нові донецькі
казали служити
шмагали із косами
наше сумління
і в комір очима
лихими гляділи
останні копійки
потворно хапали
тягли нас у морок
у шахти
дробити зап’ястя
об камені-муки
щоби грощі-суки
собі лиш хапати
ми їли?
і знали
що лиш бараболя
і сало
і воля
земні обереги
блідого вкраїнства
відсів материнства
весь час споглядалось
і Боги здійняли …сь
полишили землю
пішли у світи
до інших молити …сь
а нам московіти
наврочили долю
у Боги пошились
пізнали жіноцтво
свідомість здійняли
до самих ілюзій
а ми сподівались
народи ми браття
слов’яни-древляни
дружили-тужили
віками з сапою
за хрестик в долоню
ми волю продали
і майже сконали
коли нас німецькі
проклятії Ганси
з радянським Іваном
в яри заганяли
минуле століття
стопи лихоліття
важкою ціною
позначили роки
мільйони у землю.
мільйони до строку…
історія
браття -
велике багаття
де дрова палають
і душі без черги
весь час потрапляють
земні обереги
кати-печенеги
а ми при дорозі
сліпі і без Бозі
клянчимо гроші
щоб були хороші
на хліб і на пиво
на євроквартири
щоб були МИ схожі
на Гансів чи Янкі
свої ми святині
весь час продавали
і буде пустеля пустельна
між нами
і євро стандарти
і ганси-панами
а може москальські
а може ми самі
кобзар в павутинні
Шевченко у глині
завішані рясно
регалії-статки
посмертні нотатки
дівчата на панщині
в піхви встромляють
і честь споминають
в минулих обіймах
десь там на Вкраїні
де край в небосхилі
давно загубили
свою Батьківщину
здали на поталу
бісівським народам
собі лиш
Чорнобиль-спокуту лишили
а боги питають
хто цар у нас нині?...
дурний зрозуміє
кріпак і на волі
зостанеться тим
кому воля
як пекло
а матінка рідна
наша Вкраїна
народить нас знову
і землю чудову
залишим собі
де я
там і ви
мої побратими.

13 декабря 2012

ТРИСВЯТЕ

Благодатна земля України,
Українцям наснаги дає.
Оживають народні глибини,
Україна Едемом стає.

Її дочки, сини непоборні,
Героїчно ідуть до звитяг.
Назавжди боротьбою соборні,
України – не випустять стяг!

Не настрашать ніякі і сили,
Не злякають ворожим сердець
Чужомовні, що крові просили,
Україна – не їх сирівець!

Ворогам не здолати простори
України святої повік!
Не поборють і їх монітори,
Український, живучий потік.

Невмирущі, і слава, і воля
України – сильніше цвіте,
Бо така українська вже доля:
Ми, для Бога – повік трисвяте!

08.12.2011 р.-19 02.2012 р.
9 декабря 2012

У К Р А Ї Н А



Сонце розливається щедротно світлом,
Небо звеселяє України гран...
І зростає голос серця так помітно,
Аж від заходу до сходу і без ран:

– “Слава Україні!” – щире привітання
Кажуть українці вже тривалий час.
Гарна відповідь із вуст, як поважання
Всім: – “Героям слава!” кріпиться у нас.

Український дух єднає непоборний:
Україна є – і буде з віку-ввік,
Бо незламний український люд соборний
“Слава Україні!” – мужній сіє лік.

16.06-09.09.2011 р.
9 декабря 2012

Поема о сексотстве или о том, почему у некоторых особей языки длиннее, чем должно быть.

http//lad.vn.ua/blog/uploads/images/autors/big-884114.jpg
13.01.2005г.
Жил да был на свете подхалим,
Язык до самых пят,
И вот однажды кто-то наступил
На этот липкий безхребетный агрегат.

...из частушек...

И было так:
Воссел наиумнейший и наимудрейший в троне
во славу спасения неимущих и служения отечеству.
И обступила его челядь, - то служащие,
дабы умилостивить гнев отеческий речами сладостраcтными.
И сказали они:
Молви нам батька свою речь златоречивую
ибо грешны мы в своей глупости и оскудении ума.
И молвил он.
И замолчали все,
И застонали стены евро и окна пластиковые,
и зашуршали протоколы в архивы писуемые,
и началась история.
Белить! И ещё раз белить! Почему не белим?
Почему ять и ать вашу,
токмо быдлу и сдохнуть не жалко.
А вы не они,
чукотский городовой,
ибо когда побелено, то и смотреть приятно.
А Германию зря обидели!
И чему вас только с детства учили,
дети вы неразумные,
с челобитной, и то, не каждый сумеет как надо.
Вот посмотрите, как я.
Думаете мне приятно по Кивам скитаться,
вас то бишь кормить.
За день так налижешься,
что и мозоль на языке не заживает.
Да смолкнут ваши рты!
По совести жить надо,
дабы люди кланялись и приятно было.
Учи не учи, а руку и то поцеловать лень.
Пошто забыли отца то свого.
Кто создал вас, твари болотные?
Забыла ли ты, дочь моя, как скиталась,
детские горшки относила и сопливые носы утирала.
Неужто ужо и служить розучилась.
Ану, иди ка ко мне,
давай ка, начинай служить,
ибо в службе и день проходит и дела долаются.
Молодец! Но язык то твой не ровня энтого...
Посмотрите, как талантлив, сам воспитал.
Какая выучка! Какая сноровка! Каков стервец!
Иди, порадуй батьку своего...
...вторую, втору то половину...
...Ох, ядрён-батон,
работаем не на шутку.
Ты главное побели...и про дубильник не забудь,
коли что, звякни, не стыдись,
ибо информация двигатель прогреса,
без неё и выдрать некого,
а так глядиш,
и на завтра ужо насобираем на ремень.
Как смена? Подрастает? Не расслабляться!
Скоро и им дадим попробовать,
а пока с вами пускай работают,
сноровки да выучки научаются.
Сын мой, почему без страсти?
Почему глаза больно усталые?
Ану, прокукуй, сколько мне ещё жить осталось,
только не так, как тогда,
ато Моисей и то меньше чем я прожил бы по твоему.
Я что, даром тебя приручил,
Сучонок ты гамбургский!
Хватит по клавишам блямкать, зям-растам.
А ты брось гвозди заколачивать.
Хватит двоих то ублажать,
Неуж то так охотлив?
Иди ко мне, я тебе дам двоим,
.одному хотя б послужи,
и то на кость с похлёбкой заработаешь.
Ты же поначалу самым талантливым был.
Как листал! Как листал!
А журнал у меня порядочный. –
целых два тома мемуаров.
С таким не каждый справиться.
Ой ли, прекращай протоколировать.
Молви мне, кто, с кем, когда, почему, зачем...
...Да ты что!
В кандалы!
Гноить!
Морить!
Гнать!
Топтать!
Так и сказал?
Ну нелюди!
Ну скотские натуры!
Ну лядь с них взять!
Чёрная неблагодарность.
Столько добра для них,
белишь-белишь, белишь-белишь день и ночь,
и опосля хаять.
Всё, иду болеть.
Ты за меня будеш, но смотри,
по ресторанам не шастать,
моих не трогать.
Звоните хотя бы, не забывайте.
А когда вернусь, вы уж не обессудьте,
в ряд поставлю как надо, дабы не отвыкли.
Не сомневайтесь в батьке,
батька вас ещё переживёт.
И так было, и так есть,
и на том будет держаться команда наша расчудесная.

8 декабря 2012

ПОБИТА КРАЇНА



Убогість народу до жалі –
Ослаблює міцність державі,
Піднесенню зріст не дає!
Гнилі, керівництва кружалі,
Що звадами талі,
всі моці здає!
Побита країна кволіє,
Чужий, її так, не жаліє,
Як сам в ній живущий нарід.
І мова державна вся тліє,
Чужинська жиріє –
псує родовід!

Напевне, так довго ще буде!
Народні обранці-облуди,
Країну зведуть на внівець!
Від кого підмога прибуде?
Живущих розбуде,
терплячих овець?
Живемо неначе прикуті,
Хоч вільна країна по суті –
А статку, в суспільстві, нема!
Закони слабенькі, надуті,
Безчинства розкуті
і челядь німа!

Слова де шукати добірні,
Що мають глибини ймовірні,
Котрі би збудили ягниць?
Щоб разом вставали нарівні
Усі – хто нерівні,
й не падали ниць!
Чужої не ждали підмоги,
Даремно не били пороги,
З такого – не хлине добро!
Допоки життя, як остроги,
Між нас перелоги –
то й бите ребро!

За що, Україно, бідуєш?
На Канів, чому не подуєш?
Отам, твоя правда уся!
Себе ти сьогодні не чуєш,
Недобрих годуєш –
вони ж порося!
Тому, Україно, ти бідна,
Буття, хоча іншого гідна,
Що власної правди нема!
Зловісним чужинцям потрібна,
Коритом подібна,
така ти німа!
_________

О, Боже, тебе, як дитина,
Ззиває побита країна –
Ти, Отче, її захисти!
...........

17.03-28.03.2011 р.
29 ноября 2012

Оспівування сонця

26.11.2012 року

Дай мені сонце пожити
З тобою на рідній землі,
Щоб лише любити, творити,
І душу не занапастити,
І в почуттях не збідніти
І світлом бути в житті.

Дай мені сонце діброви,
І небо, і зорі, і гори,
Й річок чарівні береги,
Щоб я відчував, що господар
На всі ці безкраї простори,
На всі українські скарби.

Дай мені сонце любові, -
Такої, як небо на сході, -
Любов до своєї землі,
Як вітер хвилюється в морі,
Як пісня лунає в народі,
Як любиш цей світ тільки ти.
Назад 1 2 3 ... 44 45 46 47 48 49 Вперед

Коментарі

ПЕЛА ПЕСНЮ ЗЕМЛЯ!
23.11.2017 certafax:
Про утилизацию собак в Ладыжине
09.11.2017 revus: Ніна! Не в обіду хочу сказати, але я ч...
Медична реформа. Ні!
09.11.2017 revus: А чому заява в прокуратуру Теплицького району, а н...
Заява про кримінальне правопорушення
02.11.2017 revus: Я уже просив, щоб Адміністрація ...
Відкритий лист
01.11.2017 revus: Багатенько років назад дівчина ві...
Заява про кримінальне правопорушення
01.11.2017 Олесандр Чайковський: ПОГАНО , ЩО НЕ МОЖЛИВО РЕДАГУВАТИ. БОвТЕСЯ - ПОБОР...
Заява про кримінальне правопорушення
01.11.2017 Олесандр Чайковський: БОвТЕСЯ -ПОБОРЕТЕ !
Автобіографічні довідки
31.10.2017 Bob: Юха, допиши це один пункт - старий маразматик
Відкритий лист
31.10.2017 Bob: КГБ Ладижина? Мітков лічись, старче!
Автобіографічні довідки
31.10.2017 балакучий: Хвали мене моя губко!...

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:


Автори