Життя

24.09.16 р.

Видряпуюсь на самий верх,
Де є життя, де моя ціль вирує,
Через прокльони, сльози і слова,
Через три тисячі: «Пішов ти на…»,
Через п’ять тисяч: «Ти-сміття».
Але іду, неначе по стерні,
Неначе тисячі ножів уп’ялись в душу.
Але іду, бо це моє життя.
Його я мушу, принести в вічність,
як горить свіча.

Автор: Андрій Скакодуб (75 публікації)

13 10 2017

Arhip

Скакодуб

Добавить комментарий

Ваше Имя:

Ваш E-Mail:

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email

Код:

Введите код:

[TWIG]

Вишивала я лелеку

Повернулися лелекиЗ тих країв, де вічна спека.Принесли на крилах нам весну,Краєвидів даль безмежну,Серця музику бентежну,І лелечу відданість святу.Вишивала я лелеку,Що прилинув із далеку,Вишивала я ле...

01 03 2020

Ганна Соловей, одвічний плин Самотини

[/TWIG][TWIG]

Три відради

Алла Журавка

Слово-це хатина,оберіг людини , Затишок і пісня,мамина хустина, Батькове мовчання,мозолясті руки, Небайдуже серце і душевні муки. Мова українська-донечка і мати. Поки вони разом-це щаслива хат...

01 03 2020

Алла Журавка, на відстані сльози

[/TWIG][TWIG]

Доброго ранку тобі, Україно!

Алла Журавка

Доброго ранку тобі,Україно!Доброго,світлого ранку! Личить тобі ця задавнена зміна У золотому світанку.Колос наповнений стиглістю в полі, Роси на тонких стеблинах- Це у...