Жінкам

… Які мене любили,
люблять і будуть ще любити.

Дивлюсь на Вас, як на загадку,
Любові сплетений вінок.
Жагучу прокладаю кладку
До серця бажаних жінок.

Біда моя постала в тому,
Що я не в силі промовчать!
Любе мовчання – сіє втому
İ докору кладе печать.

Тоді до серця хлинуть болі,
Не вийдуть почуття в танок...
İ всі заснуть в мені любові,
А Вас – я полюбив жінок!

Любов – це сила невичерпна,
Так не змовчіть і Ви самі!
Мовчання – є біда нестерпна,
Коли в хотінні ми німі!

До Вас у мене добра врода...
Беріть мої всі надбання,
Які дала мені природа,
Й любові вчуєте звання.

А далі, я сказати мушу,
Щоб не щеміло серце нам,
Ніщо у Вас я не порушу
İ буду лицар, а не хам!

1978 р.