Завантаження. Почекайте будьласка...
ВІтаємо на нашому сайті Сайт присвячений мистецькому життю ладижинської громади

Щоб лтримати доступ для розміщення на сайті своїх матеріалів, надішліть на E-mail sobor24321@ukr.net бажаний логін та пароь.
Також можете надіслати свої іия та по-батькові, Ваш населений пункт, Ваше фото. Або ж , після реєстрації можете вказати ці дані самостійно
ПОТОКИ: Скакодуб, Петро Войт, владимир сидоренко, кохання, Стожари-новини, громадянська поезія, микола шерник, стожари, лірика, філософія, вокаліз, Войт, іван ткаченко, авангард, журавка, Сидоренко, Шерник, верлібр, володимир сидоренко, вітковський ПОКАЗАТИ УСІ ПОТОКИ
Arhip

Стамбульські пісні

7676_001.jpg (208.01 Kb)
Перша
Дівчина із сусідньої вулиці,
що кожного дня ходить по воду до джерела,
чи знає вона про мене?
Як мені побачити її,
щоб вона дізналась про мене,
щоб вона знала, яке я маю ім’я,
щоб я знав, яке ім’я має вона?

Ніхто не кохає її.
Ніхто не знає, які в неї очі.
Ніхто не хоче знати,
як вміє кохати її серце.

Дівчина із сусідньої вулиці,
яка полонила моє серце,
що вона зробила зі мною,
що я перестав їсти і спати і
кожної ночі блукаю вулицею,
де ходить вона кожного дня
по воду до джерела,
щоб під луною знайти її сліди?

Ніхто не кохає її.
Ніхто не знає, які в неї очі.
Ніхто не хоче знати,
як вміє кохати її серце.

Дівчина із сусідньої вулиці ,
я боюсь підійти до неї.
Дівчина із сусідньої вулиці,
я боюсь побачити її очі.
Дівчина із сусідньої вулиці,
я боюсь зустрітись з нею вдень.
Дівчина із сусідньої вулиці,
я кожної ночі шукаю її сліди під луною…
друга
О, маленька сіра пташка,
що співає на трояндовому кущі біля мого вікна,
скажи мені, де моє кохання?
О, маленька сіра пташка,
чому кожен ранок приходить до мене
з промінням сонця,
а ти співаєш весь час про кохання,
яке чомусь не приходить?
О, маленька сіра пташка,
чому я шукаю її очі в кожному подиху вітру,
в кожній хмарі на небі,
в кожній троянді біля мого вікна,
які є пустими без кохання?
О, маленька сіра пташка,
ти все знаєш, ти знаєш,
чому народжуються ранки,
а день змінює ніч,
а з весною в цей світ приходить кохання,
скажи мені, де моє кохання?
О, маленька сіра пташка,
ти кожного ранку співаєш мені про світ,
повний кохання та любові,
де світло перемагає темряву,
скажи, де моє кохання?
О, маленька сіра пташка,
заспівай мені пісню про кохання,
лети до неї, лети до її вікна і заспівай їй
цю пісню про кохання,
нехай дізнається вона,
що в цьому світі є серце,
яке вмирає від кохання,
о, маленька сіра пташка,
що сидить на трояндовому кущі біля мого вікна.

Третя
Я ховаю своє обличчя в
тиші сьогоднішнього вечора.
Вона не буде бачити мого мовчання,
бо я птах, я буду літати
високо-високо в небі попід хмарами,
бо тільки там є свобода але і самотність також.
Вона не побачить, як
тріпоче моє серце від кохання,
а душа розривається на частини від самотності,
бо я високо-високо в небі,
а вона далеко-далеко від мене
чекає від мене листа.
Я ніколи-ніколи не напишу їй листа,
бо моя душа розривається
на частини від самотності,
а серце тріпоче від кохання,
бо я птах, що літає високо-високо
в небі попід хмарами,
де панує свобода, але і самотність.
Я ховаю своє обличчя
в тиші сьогоднішнього вечора.
Вона не побачить моє мовчання.
Вона буде чекати листа від мене,
який ніколи не прийде до неї…


Четверта
Чому я лежу посеред лісу один і дивлюсь на небо?
Знає вітер, бо він був зі мною.
Знає сонце, бо воно було зі мною.
Знає ліс, бо він відчуває біль
мого роз’ятреного коханням серця.

Я лежу в лісі на самій кращій галявині,
де солодкі запашні трави лікують
моє розбите коханням серце і дивлюсь в небо.
Зі мною вітер, - овіває мою душу.
Зі мною сонце, - зігріває моє серце.
Зі мною ліс, - заколисує моє розбите коханням серце.

Я лежу посеред лісу і дивлюсь в небо на хмари,
що несуть кудись мої болі та переживання,
мої спогади та кохання, якого не було,
про кохання, якого немає,
бо моє серце залишилось в лісі в забутій всім норі,
дороги до якої ніхто ніколи не знайде.

П’ята
Я подорожній. Я іду цілими днями
з самого ранку до пізнього вечора дорогою,
що немає кінця, бо я не знаю,
де має бути мій дім, хто чекає на мене там,
скільки років пройшло з того дня, як я став подорожнім.

О, добрі люди, вони дадуть мені хліба.
О, добрі люди, вони дадуть мені води.
О, добрі люди, вони дадуть мені переночувати.
За це я розкажу їм історію про своє життя,
я заспіваю їм історію мого кохання,
нехай мій біль вони розділять зі мною.

Я подорожній. Я іду кожного дня
кудись за небокрай цим брудним розбитим шляхом ,
збиваючи до крові свої ноги,
закриваючи очі від пилюки,
я прориваюсь крізь вітер невідомо куди,
шмаття на моєму тілі тріпочуть за вітром,
можливо десь там має бути мій дім,
де хтось на мене чекає.

О, добрі люди, вони дадуть мені хліба.
О, добрі люди, вони дадуть мені води.
О, добрі люди, вони дадуть мені переночувати.
За це я розкажу їм історію про своє життя,
я заспіваю їм історію мого кохання,
нехай мій біль вони розділять зі мною.

Я подорожній. Я шукаю свій дім.
Я шукаю свій дім, бо там мене чекають.
Я шукаю свій дім, бо там мене чекають
скільки б я не пройшло часу.
Я неодмінно знайду свій дім,
і одного дня з’явлюсь на порозі, навіть,
якщо для цього доведеться витратити все своє життя.

Шоста
Спитайте мене трави,
коли я прийду знову будити
її сонячним ранком,
чому я не зможу цього зробити.

Я би це зробив вже цього ранку,
але ви ж знаєте, трави,
що я не можу цього зробити.

Я ніколи не зможу розбудити
її сонячним ранком,
бо я вже не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці…

Я засохлий букет польових квітів,
що лежить поміж травами.

Я ніколи не зможу розбудити її
сонячним ранком,
бо я вже не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці,
не живу в її серці.

Сьома

Прийшов час збирати каміння в нашій долині,
де колись жило кохання.

Ти зі мною? Тепер ми разом?
Тепер ми разом в нашій долині,
бо прийшов час збирати каміння,
які розкидало наше життя.

В нашій долині ми разом. Ти і я.
Я кущ шипшини, ти верба,
що розкидала свої гілляки на воді.
Колись ми були в цій долині разом,
колись в цій долині жило кохання.

А сьогодні прийшов час збирати каміння.

Небо дивиться на нас.
З нами сонце. З нами вітер.
І шурхіт листя шипшини та верби,
що розкидала свої гілляки на воді.

Вітер вінчає нас.

  • 0
Автор: Андрій Скакодуб (63 публікації)
25 09 2017
Симпатично

Добавить комментарий

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Код:
captcha
Введите код:
[TWIG]
Mukola

Запали, запали, запали

Микола Шерник
Запали, запали, запалиСвою свічку малесеньку ти... Ми себе вберегти не змогли, Коли голодом нас мордували кати!Запали, запали, запали – Приголубиш нам вбиті серця!Ми не винні, що мор навели,Підливали ...
  • 0
30 12 2018
[/TWIG][TWIG]
Mukola

Втішність

Микола Шерник
Щирою ласкою серце сміливе,Ніжне кохання в душі запалило.Разом з тобою життя є щасливе – Лихо і щеми від серця відплило.Ти моя доле, одна моя зоре, Ти моя радість і ти моя ніжність.Наше кохання ніщо н...
  • 0
30 12 2018
[/TWIG][TWIG]
voit

Горбуші...

Петро Войт
Мені можна довіряти, не ходи й до бабки,Бо душа у мене чиста, Як у чайки лапки--------------------Того и називают подлецом, Чья задница становится лицомСтернин..------------------Тисячі доріг зливають...
  • 0
29 12 2018
[/TWIG][TWIG]
voit

Горбаті вірші

Петро Войт
На дачі їм сало з цибулею,Ні кусня кацапу не дам,Поділитися можу лиш дулею,А сало до крихти з'їм сам.Поділюся запахом цибулі,Щоб аж у носі закрутило, А для закуски ще дві дулі, Щоб в Україну не кортіл...
  • 0
29 12 2018
[/TWIG][TWIG]
voit

Золотинки

Петро Войт
Я зів'ю із зірОк перевесла,Пов'яжу у снопи зорепадПокладу на поличку небеснуНаші долі у сяйві Свічад.....---------------------------Кожен рік- червінець золотийЖоден з них не можна забувати,У сундук с...
  • 0
29 12 2018
[/TWIG][TWIG]
sidorenko

И дерево свою судьбу имеет,

Владимир Сидоренко
*** И дерево свою судьбу имеет, А так же право ею проживать, Оно сво ствол и корни не имеет, Не ценит то, чем наградила мать.
  • 0
29 12 2018
[/TWIG]