Скрипка

«Тато скрипку продав,
Ой, як жаль...»
«Зеленая павутиця
По подвір’ячку в’ється...» -
Грав тато на скрипці,
Мелодію серця,
А мама співала, її голос тремтів.
Дует милозвучний до неба летів!
А ми малюками були ще тоді,
І тато, і мама були молоді!
Як вечір духмяний на землю спадав,
Ми тата просили, щоб він нам заграв.
Тремтів у руках мозолястих смичок,
А він витанцьовував ще й «гопачок»!
Всі знали в селі:
Якщо скрипка заграла,
То це на яру, в Соловея Михайла!
Наш тато не тільки умілий скрипаль,
З війни він приніс «За відвагу» медаль!
Донині виношує рани війни.
Зі скрипкою поряд лежать ордени!
У вічність роки летять непомітно,
Батьки вже старенькі і ми вже не діти...
Це якось удвох ми картоплю копали,
Мелодія осені в серці лунала!
Я попросила, щоб тато заграв.
— Нема, дочко, скрипки.
Я скрипку продав!