Школа

До 35-літнього ювілею Ладижинської школи №1

Побагряніють клени і тополі,
Зависне хмарка в золоті алей.
Прийду, вклонюся сивочолій школі,
Сьогодні в неї славний ювілей!

Згадаю першу вчительку, її чутливе серце,
Вона ж мене за руку у казку повела!
Її глибокі очі, як чистих два озерця,
І материнський дотик теплого чола.

А є що пригадати… бо стільки пережито,
З тих пір, як я відчалив від берега твого!
Не раз в краю далекім наснилось в полі жито,
Великої родини, негаснуче тепло!

Я знов тримаю квіти перед твоїм порогом,
Та я вже не школярик, у косах сивина.
З далекого дитинства прилинула тривога,
О, школо! Сива й юна, ти, як життя, одна!
2002 р.