Простим я словом славлю Україну

За течією дуже рідко плину,
Я бачу те,що іншим не дано.
Простим я словом славлю Україну,
Беру до рук освячене перо.

Я не мовчу,за це мене зреклися
Усі байдужі «мертві мертвляки»
Та я живу й кажу собі-молися
Так,як молилися діди й батьки.

Може,не так,й не всім це до вподоби,
Та вірю я,що буде день ясний!
Пророцтва Нострадамуса і Глоби
Час-придивлянь,та все ще не святий.

Усі чекання у підкову зігну,
Дозрію більше в них тоді сама.
Простим я словом славлю Україну,
Вона-це я,а я-це є вона!