Дві берегині

З тих пір, як в світ пішла з села,
Живуть в мені дві берегині.
Ці дві маленьких Батьківщини,
Як лебедині два крила.
В своїй Богданівці росла,
Оббігавши усі стежини,
Ловила срібні павутини,
Худобу пасла край села.
Співала ясенам пісні,
Були громи і блискавиці,
Я наче легкокрила птиця,
Летіла в небо як у сні.
В Ладижині живу давно,
Тут молодість одквітувала,
Терпке кохання тут пізнала,
Та я щаслива всеодно.
Бо маю долю і дітей,
Онуків маю – трьох зернинок,
Трьох променистих веселинок,
І добрих, відданих людей.
Ладижинська свята земля…
Тут спочивають мама й тато,
Тут виплакала сліз багато,
Бо стихла пісня скрипаля.
Люблю Ладижин я давно,
Та й тут уся моя родина.
Але в село думками лину,
Де згасло батьківське вікно.