Богданівка

Ой, зазнала Україна грізної навали!
Її навпіл роздирала шляхта і татари.

Ой, були часи пекельні, кровію политі,
Скільки славних козаченьків у землю зариті!
Чорні хмари розступились, ліпше стало жити,
Як Богдан Хмельницький–гетьман, став ворогів бити.
Розбив війська Потоцького, під Корсунем знищив
Польські сили головні, і все ширше, ширше,
Наступало його військо, аж до Берестечка.
Триста вірних козаченьків серед озеречка,
Погинули через зраду чужинців проклятих.
Знову вирушив в похід, щоб ворога взяти
Під горою Батізькою.
Богданове військо,
Прославило свою силу, силу запорізьку!

Вщент розбили козаченьки шляхту і татар,
Виглянуло сонце ясне із-за чорних хмар!

Тяжка доля козацькая, знов в похід збиратись:
-Дозволь, батьку-отамане, нам отут зостатись.
Походами далекими знеможені стали,
Та й земля оцього краю, нас зачарувала, -
Просять козаки Богдана.
-Ми гарну місцину надибали,
Як спуститись з гірки, у долину.
Поселимось, заживимо вільно і щасливо,
І примножимо наш рід
Ворогам на диво!
І зостались богданівці: Чуба і Грищенко, Антонюк,
Кавун, Зозуля і шостий Ващенко.
Богданівкою назвали поселення козаки,
Щоби слава про гетьмана,
Не померкла на віки!
06.08.2011 р.